Вчителі перших класів 2015-2016 н.р.

Пошук школи для майбутнього першокласника - це дуже хвилююче заняття. Крім школи, найбільше батьків цікавить, хто буде навчати їх дитину. У 2015 році перші класи набирають Вікторія Георгіївна Свідницька та Людмила Миколаївна Подвойська, які наразі є класними керівниками 4-А та 4-Б класів. Сьогодні вчителі відповідають на найактуальніші питання, що цікавлять батьків наших майбутніх учнів.

svidnycka

-          На фото - Вікторія Георгіївна Свідницька з ученицями 4-А класу.


               - За якою програмою ведеться навчання у молодшій школі та, зокрема, у першому класі?

Цьогоріч наша гімназія приєдналася до системи гуманної педагогіки за концепцією Ш.О.Амонашвілі. Слід зауважити, що на даний час це єдиний навчальний заклад в Україні, який сповідує цю концепцію та підхід у педагогіці. З першої зустрічі з дитиною вчитель має зробити все, щоб ця дитина була зацікавлена у пізнанні, розвитку. Ми маємо давати дитині матеріал зрозумілий і цікавий, щоб він спонукав до подальшого розвитку. У наймолодших учнів гімназії є жага до знань - згадайте, як ви йшли перший раз у перший клас, як нетерпляче хотіли дізнатися про все на світі. Задача класоводів перших класів - зберегти та примножити таке прагнення учнів.

Вікторія Георгіївна та Людмила Миколаївна брали участь у семінарі Ш.О.Амонашвілі та є сертифікованими спеціалістами з гуманної podvoyskaпедагогіки.

 На фото - Людмила Миколаївна Подвойська із 4-Б класом.



-          Яким чином ви заохочуєте пізнавальний інтерес дітей? Чи використовується оціночна система?

Найкраще, що можна зробити для навчання - створити атмосферу, в якій дитині комфортно ставити питання. Це має бути приязне суспільство, в якому вчитель просто підштовхує до роздумів та аналізу.

Вікторія Георгіївна: Нерідко у своєму четвертому класі під час уроків я адаптую програму уроку до потреб дітей. Якщо я відчуваю, що якесь питання цікавить їх більше, ми розмовляємо про це докладніше, і іноді дорослі висновки учнів вражають мене.

Людмила Миколаївна: Я у своїй практиці ніколи не критикую ані дітей, ані їх думки. Навіть якщо учень схибив, я пропоную йому подумати ще, подивитись на проблему під іншим кутом зору.

Головним орієнтиром оцінювання є знання та навички дитини. Так, наприклад, у рамках запровадження системи гуманної педагогіки наші четверокласники ставлять собі оцінки самостійно.

-          Що ви робите, коли дитина помилилася? Чи ставите погану оцінку?

По-перше, у першому класі оціночна система не використовується. У подальшому в тій чи іншій мірі вона присутня. Діти самі відчувають, коли вони не задоволені власними знаннями, і ми даємо їм час виправити. А виправлене вже не є помилкою. Найголовніше - не висловлювати негатив щодо дитини та її системи мислення.

Вікторія Георгіївна: якщо дитина не готова до уроку, якщо вона чогось не розуміє - я завжди готова роз′яснити та допомогти. Коли доходить до оцінки, я питаю: чому в тебе така оцінка? Чи задоволений ти? Чи можеш виправити помилки?

Людмила Миколаївна: якщо дитина схибила, її в жодному разі не можна критикувати та ставити погану оцінку, слід дати можливість вивчити матеріал, зрозуміти його, виправити помилки і тільки потім оцінювати. Трапляється й таке, що учень не хоче чогось дізнаватися, не хоче вчитися. В такому випадку я привчаю дітей до того, що обманюють вони не мене, а себе, бо можуть краще і мають більший потенціал.

-          Які методики навчання ви використовуєте?

Спочатку слід сказати, що діти, які навчаються у паралельних класах, дуже тісно спілкуються. Ми проводимо для них загальні уроки, вони разом обідають, зустрічаються на гуртках. Тому методи наші багато у чому спільні.

Для молодшої школи ми застосовуємо інтерактивні методи з використанням технічного супроводу, наочного роздаткового матеріалу. Часто уроки проводяться з елементами гри. Ми навчаємо дітей як індивідуальній роботі, так і роботі в колективі - у парах, у групах. Широко використовуються асоціативні методи. В нас часто бувають нестандартні уроки: уроки-подорожі, уроки - конференції, уроки-пошуки, театралізовані уроки, інтегровані уроки. У минулому навчальному році всі класи гімназії брали участь у розробці та дослідженні власних предметно-тематичних проектів, де кожна дитина могла провести власне дослідження і збагатити суспільну роботу.

Використовуються і ненавчальні методи: екскурсії, індивідуальні бесіди, влаштування та проведення свят, конкурсів, участь в олімпіадах, зустрічі із цікавими людьми - письменниками, співаками, пожежниками, правоохоронцями і т.п.. Ці методи не можна недооцінювати, адже вони допомагають розкрити творчий потенціал кожної дитини! Наприклад, результатом такої плідної роботи став ляльковий театр, який ми створили зусиллями учнів тоді ще третіх, а зараз четвертих класів.

Вікторія Георгіївна:  У моєму класі ми активно залучаємо батьків до навчально-виховного процесу. Нерідко вони проводять уроки праці у форматі майстер-класів. Так діти вчилися робити орігамі, різні прикраси, листівки, займались декупажем  і ще багато чого, що, по суті, не є шкільною програмою. Бувають в нас і поетичні уроки, коли батьки нашого класу розповідають про письменників та поетів, читають їх вірші.

-          Коли є дитяче суспільство, обов′язково бувають конфлікти та сварки. Чи допомагаєте ви дітям їх вирішувати? Що ви робите, коли, наприклад, назріває бійка?

Ми не намагаємося загасити конфлікт, а показуємо, як його можна розв′язати мирно. Обов′язково розводимо дітей у різні боки, подалі від цікавих очей вислуховуємо історію від обох з них. Якщо бачимо, що учні готові до примирення, допомагаємо їм у цьому. Якщо ні - зводимо конфліктуючих дітей разом і питаємо, яким чином ми можемо вирішити це питання без образливих слів і сварок, куруємо процес домовленостей. Також ми на уроках із дітьми часто розглядаємо конфліктні ситуації у вигляді казок про абстрактних дітей. Це гарна профілактика сварок.

Людмила Миколаївна: слід пам′ятати, що у будь-якому конфлікті завжди двоє винних. І вони ж одночасно є постраждалими, оскільки відчули негативні емоції. Тому не можна їх сварити, не можна, як у радянські часи, ставити у кут. Слід дати дітям механізм, за яким вони навчаться знаходити вихід з будь-якого конфлікту. Раніше казали, що такому не вчать в школі. Та ми вважаємо,що слід!

-          Що для вас головне у роботі?

Вікторія Георгіївна: головне - це виховання. Вивчити матеріал можна завжди, але цього не зробиш, доки не привчиш себе працювати. Внутрішня дисципліна, гідність, адекватна самооцінка - те, що справді важливо!

Людмила Миколаївна: радісні щасливі очі дітей, сповнені зацікавленості, зосередженості на вчителі, довіри. І, звісно, позитивний відгук, розуміння, підтримка дітей та батьків!  


-